НАНОБІОТЕХНОЛОГІЇ – УНІКАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА ПОДОВЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ

Abstract

Нанотехнології являють собою сукупність методів отримання продуктів із заданою атомарною структурою шляхом маніпулювання атомами та молекулами. Наукові дослідження в галузі нанотехнологій визнані пріоритетними в усьому світі. Прогрес, пов'язаний з розробкою наноматеріалів для медицини, набуває перспективності. Наномедицина включає в себе лабораторії на чіпі, адресну доставку лікарських засобів до клітин, нанороботи для відновлення пошкоджених клітин, молекулярну візуалізацію, нові противірусні та бактерицидні речовини, діагностику захворювань за допомогою квантових міток, нейроелектронні інтерфейси, молекулярні біосенсори та багато іншого. Нанобіотехнології - галузь науки, яка використовує наномасштабні явища та процеси для пізнання маловідомих шляхів розвитку біології, медицини, фізики та хімії. Деякі властивості біологічних молекул (нестабільність, швидка втрата активності при зміні параметрів навколишнього середовища, токсичність, алергенність, імуногенність, пірогенність, низька біодоступність при ентеральному використанні) обмежують і утруднюють їх використання в якості лікарських речовин. Наномедицина дозволяє використовувати молекулярні інструменти та знання будови клітини і біохімічних процесів у ній для підвищення ефективності лікарських препаратів та унеможливлення їх побічних дій. Завдяки унікальним хімічним, біологічним, фармацевтичним та фізичним властивостям, зумовленим їх розмірністю, наночастинки будуть відігравати важливу роль в адресній доставці лікарських препаратів. Такі препарати можуть бути вмонтовані у нанокапсули або виготовлені у вигляді наночастинок. Для забезпечення покращення характеристик (біосумісність, направленість, здатність розпізнавання форми та участь у біологічному взаємозв'язку) на їх поверхню можуть бути нанесені певні покриття. Стан нанорівня надає лікарським засобам у вигляді наночастинок наступні переваги: • захищенність від деструкції на шляху до місця призначення; • можливість активного або пасивного накопичення наночастинок в заданому органі; • вивільнення потрібної дози препарату в заданий час; • використання наночастинок як контрастних агентів діагностичних систем.